ЛАВНИК, КА,
Лавник, ка, м.
1) Членъ стараго городского малорусскаго суда. К. ЦН. IV. 1.
2) Въ цеховомъ братствѣ (на Волыни): низшее должностное лицо цеха, исполняющее второстепенныя обязанности, возлагаемыя на нихъ цехмистромъ. КС. 1890. VII. 92.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 338.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЛАВНИКІВСТВО, ВА, →← ЛАВКА, КИ,